Костьол св.Трійці
Поки цього року нікуди ще не їздила (Москву – не враховую), продовжую розбирати архіви минулі.
Ось, після Луцьку, навесні 2009-го, я знову поїхала у Львів. Так вже історично склалося, що Львів у мене – це кінець квітня-початок травня. А цей, 2012 рік, мабуть таки стане виключенням. Того разу я вирішила, що поїду дивитися замки, або замок і добряче вигуляюся у Шевченковому гаю (це такий великий парк-музей у Львові).
До гноміка за сувенірами
«Не мудрствуя лукаво» для першого заходу я обрала замки «Золотої підкови». Тоді думала, що за пару вихідних і три замки обдивлюся (Олесько, Підгірці і Золочів) і Львовом погуляю. Я тоді ще не знала, що більше одного замку за день переварити не зможу 
Звичайно, нічого особливого я для себе не вигадувала і не шукала, нічого унікального… Обтоптані туристами місця – в Олесько потоки туристів спрямувалися з початку 70-х, після того, як замок більш-меньш підняли з руїни і зробили філіалом Львівської галереї мистецтв. Та зрештою, «попсове» місце чи «не-попсове» – нема різниці, але треба з чогось починати. І чому б не почати з того, до чого, принаймні, легко дістатися?
Пом*ятаю, як я вилущилася з потягу, і потопала до автобусної зупинки. За рази перебування у Львові я помітила автостанцію на Залізничному вокзалі (нє, мені не приходило у голову, почитати в тирнетах, як дістатися до Олеська), тож і пішла питати у водіїв та диспетчерів/касирів, де автобуси до Олеська. Я тоді ще не знала про кількість і розташування Львівських автостанцій, і було відкриттям, що їх – кілька, і вони розкидані по всьому місту.
Тоді мені відповіли, що треба їхати на автостанцію нумер два, що на Хмельницького, а під*їхати до автостанції можна на такому-то трамваї…
